Футбол на папері (два варіанти)

Футбол на папері – гра на двох, де є ціллю забити гол супернику. Є два різновиди цієї гри, при чому різниця між ними значна. Назвімо їх великий футбол та мініфутбол.

Великий футбол

Треба взяти аркуш із зошита (розмір листка – приблизно А5) і намалювати на ньому прямокутне поле на всю величину листка. Треба врахувати, що поле має мати парну кількість клітинок як по вертикалі, так і по горизонталі – це треба для того, щоб одна цятка – звідки починається гра – була чітким центром. На коротших боках поля треба навести ворота приблизно в чверть ширини.

Зіграна партія, гол забили зі штрафного

Хід гри

Гра починається з центра поля. За хід гравець веде м’яч – тобто має намалювати три послідовні палички на одну клітинку по-вертикалі, горизонталі чи діагоналі. Таким чином утворюється пряма або ламана лінія на три сегменти по одній клітинці. При цьому лінія не може торкатися, або перетинати вже намальовану лінію. По краю поля м’яч вести можна.

Коли гравець намалював три такі палички, хід переходить до суперника і той веде м’яч так само з того місця, де закінчив попередній гравець.

Так, малюючи лінії гравці мають завести м’яч у ворота суперника, щоб перемогти.

Штрафний удар

Якщо гравець так закрутив лінію, що його суперник не може походити, то суперник пропускає хід, а той гравець, що так закрутив лінію, виконує так званий “штрафний удар”.

Штрафний удар – це чітко пряма лінія на шість клітинок – по вертикалі, горизонталі, або діагоналі. Штрафний удар може перетинати лінії чи закінчувати хід на іншій лінії. Якщо штрафний удар закінчився на іншій лінії, або він закінчився в місці, де перший гравець знову не може походити, то другий гравець продовжує з наступним штрафним ударом.

Втім, не можна пробивати більше ніж шість штрафних ударів поспіль. Якщо гравець пробив шість штрафних, але досі не потрапив у ворота, то право бити штрафний переходить його супернику.

Варіанти

Перед початком гри треба домовитися – чи можна ходити менше ніж на три клітинки? Чому це може бути важливим: уявімо собі, що перший гравець так закрутив м’яч, що в другого гравця є можливість зробити хід лише на одну клітинку, але не на більше. Хто в цьому випадку пробиває штрафний? Той хто заблокував другого гравця, що той не зміг виконати повністю свій хід? Чи штрафний виконає другий гравець, адже хід на одну клітинку він таки зробив і тепер заблокований перший гравець? Я б радив другий варіант – тобто якщо вже блокувати, то треба блокувати якісно, а не абияк.

В цій грі можна експериментувати з правилами – наприклад вводити аути (які можливі щонайменше під час штрафних), зменшувати величину поля, скорочуючи при цьому довжину штрафного, змінювати правила пробиття штрафних у штрафному майданчику (якщо його намалювати) або будь-що інше, що приходить в голову і що може покращити гру.

Значно відрізняється від футболу мініфутбол. Його грають на меншому полі і там інші правила.

Мініфутбол

Іноді також можна зустріти назву “хокей на папері” – адже особлива механіка з відбиванням від країв на це навіть натякає.

Два поля в мініфутбол. Видно як лінії ламаються та відбиваються від інших точок, та від краю
Два варіанти поля, 8х12 та 8х10. Перша партія – зіграна, друга – лише починається

Правила

Для початку треба намалювати поле 8 на 12. Чітко по центру коротшого поля ставиться крапка – це ворота.

Гравці по черзі ведуть м’яч (шайбу). Для цього треба намалювати одну паличку – по вертикалі, горизонталі, або діагоналі. При чому єдиним обмеженням є те, що не можна цю паличку малювати поверх вже намальованої палички. А от перетинати, чи торкатися інших паличок – можна.

Якщо паличка закінчилася на цятці, через котру м’яч вже колись проходив, то гравець продовжує малювати палички, допоки не завершить хід на пустій цятці. Так само, якщо гравець торкається краю поля, то він продовжує ходити далі. М’яч ніби “відбивається” від країв і від вже заповнених цяток.

В цій грі можна завести м’яч у глухий кут – наприклад, власне у кут, або завести м’яч до точки краю, через котру вже ходили – тоді м’яч “блокується”, адже продовжувати хід далі неможливо. Такі ходи – заборонені, але якщо гравець таки виконав такий хід, то він автоматично програє.

Коментар

Порівнюючи з футболом на папері, ця гра дійсно більше нагадує хокей:

  • тут менше поле
  • менші ворота
  • шайба може відбиватися від бортів
  • політ шайби непередбачуваний і вона може блискавично переміститися з одної частини поля в іншу

В нашому класі ми грали саме в цю гру, а не більш поширений “великий футбол”. Вона нам досить подобалася як у середній, так і у старшій школі. Перевагою цієї гри є те, що на одному аркуші можна зіграти декілька партій.

Варіанти

Цікавим варіантом може бути “гіперфутбол”, що нічим не відрізняється від “мініфутболу 8х12”, але якщо гравець заводить м’яч у глухий кут, то м’яч “вистрибує” із дзеркального пункту іншого боку дошки. Відповідно, якщо гравець вводить м’яч у глухий кут, він не програє, а просто продовжує хід із дзеркального пункту. Єдиним “глухим кутом” в цьому випадку лишається центр поля, але тоді можна домовитися, що якщо гравець вводить м’яч у “глухий” центр, то він продовжує хід із власних воріт (і це не вважається голом).

Часто можна побачити поле 8 на 10, де ворота малюються окремими і попасти треба всередину воріт. Суть гри від цього особливо не міняється.

Зіграти онлайн в другий варіант можна на Андроїді пошукавши “Paper football”

Як грати в шахи

Гра шахи – це імітація війни, покрокова стратегія для двох. Гравці керують двома однаковими арміями – один грає чорними, другий – білими. Гравці ходять по черзі і ціллю гри є взяти короля суперника в полон, або, як кажуть шахісти – поставити йому мат.

Кому зручніше, може спочатку подивитися відео. Там можна наочно побачити усі фігури, ходи та правила.

Розстановка

Дошка для гри в шахи – це чорно-біла сітка вісім на вісім. Вісім стовпців позначаються латинськими літерами, а ряди позначаються цифрами. Білі на початку гри ставлять свої фігури на перший-другий ряд, а чорні – на сьомий-восьмий ряд. Якщо на вашій дошці немає жодних позначок, то запам’ятайте, що кутове біле поле має бути справа від вас.

В кожного гравця – армія на 16 фігур. Фігур є шість видів. Пішак, тура, кінь, слон, ферзь і король. Ферзь завжди трохи нижчий за короля. Спочатку вони виставляються на поле так: дві тури стоять по кутах, біля них два коні, біля них два слони, ферзь ставиться на поле свого кольору, король ставиться біля ферзя. Перед ними в другий ряд ставиться вісім пішаків. Білі починають, далі гравці ходять по черзі, ходи пропускати не можна.

Початкове положення

Гравці намагаються поставити королю мат, при цьому вони б’ють фігури суперника та покращують свої позиції на дошці.

Кожна фігура має свій особливий хід.

Тура

Тура ходить ортогонально – тобто вперед, назад, вправо і вліво на довільну кількість пустих полів. Б’є тура так само як ходить – якщо поле, на яке вона прийшла, зайняте чужою фігурою – тоді чужа фігура б’ється і знімається з дошки.

Тура – сильна фігура, але на початку гри їй тісно і складно рухатися. Її сила проявляється тоді, коли фігур на полі стає менше.

Кінь

Кінь – єдина фігура в шахах, котра може перестрибувати через інші фігури, тобто жодна фігура на її шляху не є для неї перешкодою. Ходить вона літерою Г, тобто на дві клітинки в довільну сторону і на одну – перпендикулярно. Поле на яке стрибає кінь має бути пустим, або зайнятим чужою фігурою – в такому випадку чужа фігура б’ється і знімається з дошки.

Коні славляться своїми непередбачуваними ходами та вилками. Вилка – це такий хід, коли кінь нападає на декілька фігур одночасно. Найнеприємнішою вилкою є вилка на короля та ферзя.

Слон

Слон ходить діагонально на довільну кількість полів. Слон ніколи не може поміняти колір поля, на якому він знаходиться, тому їх іноді називають – білопольний і чорнопольний.

Зверніть увагу, що вільну діагональ важче помітити ніж ортогональ, слон ніби може протиснутися між двома фігурами, тому атаку слона помітити трохи важче, ніж атаку тури.

Ферзь

Ферзь – це найсильніша фігура в шахах. Він поєднує хід тури і слона – ходить на будь-яку кількість полів діагонально і ортогонально.

Ферзь хоч і сильна фігура, але треба бути обережним, щоб його не втратити. До прикладу не радять виводити ферзя на початку гри, щоб його не впіймали у пастку.

Король

Король ходить на одну клітинку в будь-яку сторону. Король – це найважливіша фігура в шахах. Втрата короля – це програш, тому його треба берегти.

Король – це така важлива фігура, що з його ходом пов’язано кілька обмежень.

Якщо гравцеь напав на короля, то він має сказати “шах”. Тепер суперник зобов’язаний вивести короля з-під шаху довільним методом – чи то відійти королем, прикритися, побити фігуру, котра поставила шах. Якщо такий хід – неможливий, то це називається “мат” і це – програш.

Також равцю заборонено робити хід, після якого король потрапить під “шах”.

Саме тому короля в шахах не б’ють. Адже ходити королем під бій заборонено; якщо на нього напали, йому треба з-під нападу вийти; а мат – це вже програш.

Пішак

Пішак ходить на одну клітинку і тільки вперед. Назад, чи вбік пішак ходити не може. А б’є він на одну клітинку косо вперед. Тобто коли пішаки стоять навпроти одне одного, то вони одне одного блокують. Пішак це єдина фігура в шахах, котра б’є не так, як ходить. Решта фігур як ходять, так і б’ють.

Першим своїм ходом пішак має право походити на два поля вперед. Він ніби ще не змучився від битви, повен сил і може за один хід подолати аж дві клітинки. Але можна походити і на одну – це не заборонено.

З цим також пов’язане правило “побиття на проході”, про яке багато початківців не знають. Якщо пішак походив на два поля вперед і пройшов крізь поле бою чужого пішака, то цей чужий пішак має право наступним (і лише наступним) ходом його побити. Таке побиття називається “на проході”.

Пішак хоч і найслабша фігура, але нехтувати ним не можна. Бо коли пішак доходить до кінця дошки, він перетворюється на довільну іншу фігуру, крім короля. Зазвичай обирають ферзя, як найсильнішу фігуру, але можна обрати іншу. Це означає, що на полі може бути одночасно два і більше ферзів одного кольору. Для позначення другого ферзя ми часто перевертали туру.

Рокіровка

Є ще один особливий хід, називається рокіровка. Раз за гру король може походити на два поля в сторону і через нього перестрибує тура. Іноді цей хід пояснюють так – тура під’їзжає до короля впритул і король перестрибує через неї. Але в онлайн шахах і на турнірах першим треба ходити саме королем, інакше рокіровку можуть не зарахувати.

Для того, щоб рокіровка була можлива, мають бути виконані усі наступні умови:

  • між королем і турою немає жодних фігур,
  • король і відповідна тура в цій грі ще ні разу не ходили,
  • жодне з трьох полів, через яке проходить король не має право бути під боєм. Це також означає, що рокіровкою втікати від шаху не можна.

Нічия

Якщо ви поставили супернику мат, то ви перемогли. Але в шахах може бути нічия. Вона відбувається, коли впродовж багатьох ходів гравці не можуть ані побити фігуру, ані поставити мат. Або коли гравці ходять туди-сюди і ситуація на дошці повторюється тричі.

Найнеприємніша нічия – це пат. Коли король гравця не під шахом, але в гравця немає жодних ходів. Це – теж нічия.

Також про нічию можна домовитися.

Торкнувся – ходи

В шахах є багато інших правил, потрібних на турнірах, але які не обов’язкові для дружньої гри. Одне турнірне і поширене правило, яке таки варто згадати – це правило “торкнувся – ходи”. Усі ваші прорахунки ходів мають відбуватися в голові. Якщо ви вже торкнулися фігури – мусите нею походити.

Інші види шахів

Цю гру я називав просто шахами. Але правильніше її буде називати “західними шахами”, адже в Індії грали в гру за іншими правилами. Якщо вам цікаво, як виглядали шахи до того, як вони з’явилися в Європі – почитайте наступну статтю:

Коробочки: гра на папері

Гра доволі проста – треба поставити якомога більше своїх позначок – хрестиків, або нуликів – у намальовану фігуру.

Цю гру ми грали в молодшій школі і, хто зна, якби ми її грали за правильними правилами, то можливо б нас вона цікавила і надалі.

Хід гри

Спочатку треба намалювати квадрат, наприклад сім на сім, але можна і більше, чи менше. Насправді можна намалаювати і щось поскладніше, ми в школі взагалі малювали робмовидну фігуру (на фото).

Далі гравці по черзі малюють паличку всередині цієї фігури. Паличка має бути довжиною в одну клітинку і бути або горизонтальною, або вертикальною.

Якщо гравець, намалювавши паличку, “закрив” квадратик (“коробочку”), то він ставить в цю коробочку свою позначку і отримує додатковий хід. Якщо гравцеві пощастило, так можна закрити досить багато коробочок поспіль і понаставляти туди своїх позначок. Одною паличкою можна закрити навіть дві коробочки одночасно, але це не впливає на кількість додаткових ходів.

Нулики перемогли

Виграє той гравець, котрий в кінці гри має більше позначок ніж суперник.

Коментарі

Нашою помилкою в школі було те, що ми не давали додаткового ходу за закриту коробочку, а це робить гру не просто менш цікавою, це її просто змінює до невпізнання і практично не дає поля для складних стратегій.

Цю гру вигадав французький математик Едуард Лукас у дев’ятнадцятому столітті і назвав він її “ля піпопіпетте”. Гра ця геть не така проста, як здається на перший погляд. Гравці її люблять, тому що вона є врівноважена для обох гравців, а математики своєю чергою люблять її аналізувати і шукати виграшні стратегії.

Правила англійською: https://en.wikipedia.org/wiki/Dots_and_boxes

Гра на папері “з’єднай числа”

Це – дуже проста розвага, яку ми любили в молодшій школі. Підходить також дошкільнятам.

Береться аркуш паперу і на ньому малюються числа в довільних місцях від одного до десяти. Тепер гравці по черзі з’єднують числа ручкою. Бажано мати ручки різного кольору.

Гра в процесі

Перший гравець з’єднує 1 і 2, другий після нього з’єднує 2 і 3 і так далі. При цьому не можна перетинати, чи торкатися лінії – такі місця позначаються хрестиками. Якщо ручки однакового кольору, то треба малювати різні позначки, наприклад один гравець малює хрестики, а інший – нулики.

Малі діти просто люблять малювати лінії, тому не обов’язково грати до виграшу чи програшу. Але якщо вже хочеться елементу змагання – то хто набрав в кінці гри більше хрестиків, той програв.

Можна збільшувати числа і грати не до десяти, а, наприклад, до чотирнадцяти, чи навіть двадцяти.