Гра, придумана Фредріком Берндтом, під впливом гри “За десятки”.
Гравців від двох до чотирьох. Якщо грає двоє, кожен бере сім плиток, якщо троє – шість, якщо четверо – п’ять. Ходять по черзі. Спочатку гравець робить одну з наступних дій:
- Викладає плитку на стіл, якщо стіл пустий
- Використовує свою плитку, щоб зробити пару з одною з крайніх плиток
- Використовує свою плитку, щоб зробити триплет з двома крайніми, двома лівими, або двома правими плитками
- Докласти свою плитку справа чи зліва від вже існуючих плиток, якщо створити пару чи триплет – неможливо
Якщо гравець зміг замельдувати пару, або триплет, він кладе їх до себе. Після ходу гравець добирає плитку з колоди, якщо там ще лишилися плитки. Якщо гравець зміг утворити пару, чи триплет, він ходить знову. Якщо ні, то хід переходить наступному гравцеві.
Пари в Кантоні відрізняються від класичних пар китайського доміно. Парами вважаються ті плитки, що при додаванні їхніх цяток дають число 12, наприклад [3:4][0:5] або [1:2][6:3]. Триплети, так само як і в За десятки, мають в сумі давати число, що ділиться на 10 без остачі.
Після того, як в одного з гравців завершуються плитки, гра закінчується і ведеться підрахунок очок. Як пари, так і триплети, рахуються по номіналу, тобто по 12, 10, 20, або 30 очок.
Грається до наперед заданої кількості очок, наприклад 1000.
На відміну від класичної гри “За десятки” в цій грі:
- пари – не фіксовані
- пари коштують значно менше
- може грати більше ніж двоє гравців
- гравці отримують плитки на руки і гра не є майже винятково на удачу
- немає бонусів за очищення столу
- хід лишається за гравцем, якщо той замельдував пару чи триплет
Джерело: Опис гри на pagat.com
navpil 